Непомітно пролетіло коротке північне літо. Промайнула яскрава золота осінь. Раптово завітала і міцно взяла в свої обійми довга холодна зима. Спочатку насипала великі кучугури снігу, замела всі дороги і стежки, обліпила дерева казковим інеєм. Потім вдарили морози. Ставало дедалі холодніше. А коли наблизились новорічні свята, стовпчик термометра показував мінус 41 градус за цельсієм.
Вийдеш на вулицю, а вдихнути повітря неможливо, доки до вуст не піднесеш рукавичку. Учні в школу не ходять, машини не заводяться, тільки подекуди з’являються одинокі перехожі. За те, коли стане мінус 30, здається, що вже зовсім потепліло.
Ось така на півночі зима. І дорослі, і малі з нетерпінням чекають новорічно-різдвяних свят. У дітей – канікули, а в дорослих теж 10 днів вихідних.
У недільній християнській школі щороку ретельно готуються до цих днів. Є хороша можливість відвідати дитячі будинки для сиріт, пансіонати для інвалідів та пристарілих. Потрібна програма та подарунки.
Батьки теж стараються придбати і покласти під ялинку те, про що мріють їхні діти. Оленці мама подарувала дуже гарну ляльку, одягнену в чудовий дорогий одяг. На білому волоссі красувався миловидний капелюшок, а з під довгого кружевного плаття виглядали перламутрові туфельки. Сашко отримав нову гітару і був на сьомому небі від щастя.
На останньому занятті перед канікулами вчителька недільної школи запропонувала підготувати на свято Різдва Христового подарунки для Ісуса. Кожен учень повинен був сам придумати, чим порадувати Господнього Сина. Зрозуміло, що девізом був вірш із Біблії: «Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили (Матв. 25:40).
Настали канікули. Спочатку запросили учнів молодших класів у театр, де своїми силами підготували виставу «Снігова королева», а потім відвідали «теплий дім» для сиріт. Там усіх пригощали цукерками, горішками, яблуками та мандаринами. Хлопчики отримали машинки, а дівчаткам роздавали метелики і ляльки. Всі були дуже задоволені і щасливі.
Раптом Оленка помітила, що у куточку, повернувшись лицем до стіни, тихенько плакала маленька сирітка. Худеньке тільце здригалося, а сльози безутішно капали на підлогу. Вона часто схлипувала, кулачками витираючи очі.
Оленка підійшла, обняла крихітку і запитала, чому вона плаче. Та відповіла, що дуже хотіла ляльку, але їй не вистачило. Після цих слів дівчинка ще дужче заридала. Здавалося, що то була остання краплина, яка зробила її життя невимовно важким і безрадісним.
Серце Оленки пройнялося болем і співчуттям. Вона старалася потішити сирітку, але нічого не допомагало. В думках просила поради в Ісуса Христа. Дух Святий торкнувся її серця. Олена була на все готова заради того, щоб потішити цю одиноку нещасну дівчинку. Вона міцно пригорнула її до себе, і слова самі злетіли із вуст: «Не плач, через десять хвилин я принесу тобі свою ляльку!»
Оленка жила недалеко від інтернату, тому незабаром стояла з подарунком у руках. Радощам сирітки не було меж. Вмить вона перестала плакати, обіймаючи і цілуючи ляльку. Вона забула все своє горе і вже не звертала уваги ні на Оленку, ні на вихователів, котрі спостерігаючи за дітьми, тихенько витирали сльози радості. А Оленка відчула неабияке задоволення від того, що вчинила так, як написано в Біблії. Вона тихенько прошепотіла: «Ісус, це Тобі подарунок на День народження!»
Сашко щодня грав на гітарі. Він вирішив свій клас поздоровити з Різдвом Христовим. Розповісти про те, як народився Божий Син, заспівати християнських пісень. Ні вчителька, ні учні не знали, що Саша грає на гітарі. І ось на свято він прийшов з гітарою: «Нині радість стала, яка не бувала..» Коли прозвучали перші акорди, всі затихли і затамували подих. Бадьорий голос маленького благовісника розчулив усіх. Присутні просили, щоб він співав, і Сашко з задоволенням славив Господа. Відповів на всі запитання, від душі виконав ті псалми, які знав.
Вчителька слухала, Дух Святий торкався її серця. Не так давно у Сашка були великі проблеми. Його тато часто приходив додому п’яний, бив маму, знущався над дітьми, а згодом десь повіявся у світ. Хлопчик боляче переживав ситуацію, та коли почав відвідувати недільну школу, ожив, заспокоївся і дуже змінився. Христос потішив його, наповнив серце живою вірою. Радість спасіння, надія на краще відобразилися у співі і захопили слухачів. Все пройшло чудово.
Повертаючись додому, Сашко подякував Богові за перше євангелізаційне зібрання. Піднявши очі до Неба, промовив: «Ісус, прийми! Це мій подарунок Тобі на День народження!»
Лидия Гапонюк,
Турция, Стамбул
Пишу стихи, прозу. Родилась в Украине, живу в Стамбуле.
Прочитано 13907 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
